Уроки 3-4.
Тема: Символізм – вступ у ХХ століття.
Мета: Ознайомити учнів із стилем «символізм», основними
поняттями стилю символізм: символізм, містика, символ, синестезія та яскравими
представниками символізму в музичному (Р.Вагнер, Ф.Ліст, С. Рахманінов, Г.Форе,
О.Скрябін) та образотворчому мистецтві ( П.Пюві де Шаванн, Г.Моро, Е Сонрель,
М.Реріх, М.Врубель, М.Чюрленіс); надати характеристику естетичної спрямованості
стилю «символізм»; схарактеризувати нововведення в різних видах мистецтва;
розвивати в учнів творчу ініціативу, самостійність, критичність мислення; виховувати
шанобливе ставлення до шедеврів світового мистецтва.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Наочність і обладнання: підручник, презентація, відеоматеріали.
Хід
уроку.
І. Організаційний момент.
Вітання.
ІІ. Повторення вивченого на минулому уроці.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Робота з анкетою
1.
Що
б ви хотіли дізнатися про стиль символізм?
2.
Які
давні знахідки й цінності в галузі культури та мистецтва Франції викликають у
вас інтерес?
3.
Як
на вашу думку, чи доцільно вивчати
мистецькі досягнення минулого, щоб зрозуміти сучасне мистецтво?
ІІІ. Актуалізація опорних знань.
Уявіть, що ви опинилися у
Франції у 70-80-х роках ХІХ ст. У цей час
на противагу реалістичній літературно-художній практиці зародився новий
стиль, більше схожий на умовні позначення якого-небудь предмета чи явища, ніж
на реальність. Так виник стиль «Символізм»
(з грецької – «знак». Символізм
– одна зі стильових течій модернізму. Символісти проголосили символ основою
мистецької творчості.
ІV. Повідомлення теми уроку.
Розповідь вчителя.
Символізм (від. грецьк. symbolon – знак, символ, ознака) – одна із течій модернізму, в
якій замість художнього образу, що відтворює певне явище, застосовується
художній символ, що є знаком мінливого “життя душі” і пошуком “вічної істини”.
Наприкінці ХІХ ст. письменники
активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не
задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ
Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори,
які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що
на їхню думку, має особливе значення. Французькі символісти проголосили
існування кількох світів: реального (об’єктивного), духовного (суб’єктивного)
та ідеального (світу вічних ідей). На їхню думку, матеріальна природа – лише
оболонка для духовної субстанції, яку має звільнити поет, щоб спрямувати її на
пошук вічної Ідеї, Краси та Гармонії.
Одним з найважливіших принципів
символістської поезії є сугестія (лат. suggestio – натяк, навіювання).
Французькі символісти започаткували створення таких образів і символів, які
навіювали певні настрої, асоціації та аналогії читачам. Поети не виказували
своєї думки безпосередньо, нічого не з’ясовували до кінця, не робили висновків
і тим більше не повчали. Вони давали змогу читачам самим “домислити і завершити
написане”.
V. Знайомство із творчістю
видатних композиторів та художників стилю «Символізм»:
Пюві де Шаванн, Гюстав Моро, Михайло Врубель, Сергій
Рахманінов, Микалоюс Чюрльонис, Габріель Форе, Олександр Скрябін та іншими.
VІ. Закріплення вивченого на уроці.
VІІ. Підсумки уроку.
VІІІ. Домашнє завдання. Опрацювати по підручнику с.26-37. Дати
відповідь на запитання у підручнику №№1-4; виконати завдання №5.
Дуже дякую
ВідповістиВидалити