Мистецтво. 9 клас. Урок №10. Тести.

9 клас. Тести. Лабіринтами художньої абстракції.  (Кожна правильна відповідь – 1 бал.)

1. Абстракціонізм виник:

А) одночасно в декількох європейських країнах;

Б) у Франції;

В) в Україні.

       2. Засновниками і натхненниками абстракціонізму стали:

                А) В.Кандинський, В.Меллер, А.Петрицький;

                Б) В.Єрмілов, Л.Курбас, П.Мондріан;

                В) В.Кандинський, К.Малевич, П.Мондріан.

       3. В абстракціонізмі існують такі течії:

                А) лірико-емоційна і геометрична абстракція;

                Б) позитивна і негативна абстракція;

                В) виразна і символічна абстракція.

       4. Василь Кандинський створював свої композиції:

                А) подібно до архітектора;

                Б) подібно до лікаря;

                В) подібно до музичних симфоній.

       5. У якій абстракції  художній простір створюють шляхом поєднання геометричних форм,кольорових площин та різних ліній?

                А) позитивній;

                Б) виразній;

                В) геометричній.

6. Інтелектуальна абстракція мала такі розгалуження, як:

                А) неопластицизм, орфізм, супрематизм;

                Б) лаконізм, ахроматизм, світобудова;

                В) ритмізм, персоніфіцизм, орфізм.

7. Симультанізм – це:

                А) декорування та оздоблення картини;

                Б) одночасний вплив кількох чинників;

                В) ігнорування пластикою та формою предмету.

8. Символом вітчизняного конструктивізму вважають:

         А) вулицю Хрещатик у Києві;

                Б) ансамбль площі Свободи у Харкові;

                В)площу Ринок у Львові.

9. Казимир Малевич називав «зародком усіх можливостей»:

                А) коло;

                Б) крапку;

                В) квадрат.

10. Казимир Малевич був засновником:

                А) супрематизму;

                Б) конструктивізму;

                В) орфізму.

11. Домінуючим стилем Василя Єрмілова став:

                А) неопластицизм;

                Б) орфізм;

                В) конструктивізм.

Юлія Небитова: Конспект уроку 7 клас.

Юлія Небитова: Конспект уроку 7 клас.: 7 клас. Урок № 13. Тема. Народний одяг – складова духовної культури. Мета: навчальна: продовжувати ознайомлювати учнів із видами де...

7 клас.
Урок №1.
Тема: Світ, який оточує людину.
Мета: закріпити поняття про види перспективи (зображення простору відповідно до точки зору, лінії горизонту); учити зображувати лінійну та повітряну перспективу у живописі та графіці; продовжувати знайомство з різними графічними (олівець, графіт, соус, вугіль, туш, перо) та живописними (гуаш, акварель) матеріалами; розвивати естетичну свідомість і художню компетентність учнів, виховувати художні інтереси, смаки, морально-етичні ідеали, потребу у художньо-творчій самореалізації.
для вчителя — відеоряд картин художників-графіків і художників - пейзажистів, плакати з прикладами визначення різних видів перспективи, плакати «Послідовність зображення дерев», «Повітряна перспектива», аркуш паперу, графічні матеріали;
для учнів — альбом, графічні матеріали, акварельні фарби, гуаш (за вибором учня);
для обдарованих дітей – начерки з натури під час літніх канікул.

Вузлики на пам'ять:
Пейзаж, краєвид – 1. Жанр образотворчого мистецтва, присвячений зображенню природи, міст, архітектурних комплексів тощо. 2. Картина або малюнок із таким зображенням.
Перспектива (франц. регзресіше, від латин, регзрісіо — бачу наскрізь, уважно розглядаю) — 1. Спосіб зображення об'ємних фі¬гур на площині (картині, малюнку) залежно від уявних змін їхньої величини, чіткості, зумовлений ступенем віддаленості від глядача. 2. Відтворення уявних змін величини, контурів об'ємних предметів при малярському, графічному їх зображенні на площині. Види:лінійна, повітряна, ілюзорна, прямокутна. 3. Прикладна наука, що нивчає закономірності зображення предметного світу на площині тдповідно до зорового сприймання.
Повітряна перспектива — вид перспективи, що показує, як змінюється колір і тон віддалених предметів, які сприймаються зором не досить яскраво і навіть не того відтінку, яким бачиться, якщо подивитися на них зблизька.
Ракурс ( від французької – укорочення) – це перспективне скорочення форми предмета, яке змінює його звичні обриси. Ракурс обумовлений точкою зору на натуру, а також розташуванням натури в просторі.

Хід уроку.

І. Організація уваги учнів, оголошення теми та мети уроку.
II.Актуалізація опорних знань і вмінь.
Учитель пропонує учневі відповідно до надписів на дошці (« Центральна», «Кутова», «Знизу вгору»)розташувати плакати з прикладами різних видів перспективи.
- Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя.
Мандрування в країну «білого і чорного» продовжить знайомство з деякими таємницями мистецтва графіки, зокрема виражаль¬ними ожливостями чорного та білого кольорів, які використовують у своїй творчості художники-графіки.
У графічному малюнку все складається лише з чорних і білих плям, ліній, штрихів, крапок. Такими засобами можливо відображати не тільки сніг, зиму, дерева без листя, але за допомогою різноманітних штрихів та різними співвідношеннями в їх тональності можна передати багатоколірність природи.
Організація сприймання творів мистецтва. Учитель звертає увагу учнів на відеоряд картин: замальовки та нариси майстрів пейзажного жанру
І. Левітана і І.Шишкіна.
І.Лєвітан. Дерево.

І.І.Шишкін. Дубова роща.

І. Левітан. У лісі.

І.Левітан. Літній вечір.

III. Вивчення нового матеріалу.
Слово вчителя.
Сучасні прийоми і засоби об'ємного зображення споруд і всього навколишнього середовища — це результат багатовікового творчого процесу. При зображенні пейзажу треба згадати правила лінійної
перспективи. Зображення лінії горизонту. Лінія горизонту завжди знаходиться на рівні очей художника.


Споконвіку людину цікавила зміна величини форми і кольору предметів залежно від їх положення в просторі.
Перспективне зображення постійно удосконалювалося. Правильна в сучасному розумінні передача об'ємів на площині не була властива мистецтву стародавнього світу. Тільки в епоху Відродження відкриваються

закони, які є основою сучасної науки про перспективу. Леонардо да Вінчі, Дюрер, Альберті, Віньола — кожний із них зробив неоціненний вклад у передачу перспективних зображень протягом XV—XVI ст. Розвиток науки і живопису, прагнення до реалістичної передачі навколишньої дійсності обумовили появу прийомів правдивого зображення натури. Не випадково Леонардо да Вінчі називав живопис матір'ю перспективи.
Розглянемо таблицю:


Слово «перспектива» в перекладі з латинської мови означає «бачити наскрізь».
На відомій гравюрі Дюрера зображено запропонований художником прилад для малювання з натури крізь клітчасту сітку .Саме ця сітка є прототипом картинної площини, видошукачем із зафіксованою точкою зору. Принципи побудови перспективи, закладені майстрами Відродження, удосконалюючись, міцно увійшли в сучасну науку про перспективу.




- Робота над формуванням навичок і вмінь.
Учитель нагадує учням, що всі предмети навколишнього середовища мають три виміри: висоту, ширину, глибину. Зображуються ж нони на площині аркуша паперу, який має тільки два виміри — висоту та ширину.


Перспектива визначає основні закономірності передачі тривимірного простору на площині.

Учитель виконує графічний малюнок на аркуші паперу м'яким олівцем, демонструючи за допомогою штриха, тону можливості олівця. Посилення тону відбувається поступово від темного до білого.
(Учитель нагадує учням, що при побудові композиції не треба забувати правила зображення н площині:
- Усі предмети у міру їх віддалення від глядача сприймаються зменшуваними;
- Усі горизонтальні лінії, паралельні між собою, які віддаляються від глядача до горизонту, сходяться в головній точці сходження.)

IV. Виконання практичного завдання на вибір учня: «Літні спогади», «Світе тихий, краю милий, моя Україно!» (Матеріали на вибір учня).

V. Завершення уроку.
Використовуючи «авторське крісло», учні демонструють свої роботи. Учитель підводить підсумки: дає загальну оцінку виконаним роботам; аналізує характерні помилки в них; оцінює діяльність учнів на уроці.
/
VI. Домашнє завдання. Переглянути у мережі інтернет замальовки архітектурних споруд (графітними та кольоровими олівцями); принести альбом, тонований папір, графітні або кольорові олівці.

Конспект уроку 7 клас.

7 клас.
Урок № 13.
Тема. Народний одяг – складова духовної культури.
Мета:
навчальна: продовжувати ознайомлювати учнів із видами декоративно-ужиткового мистецтва; розширити знання про давню символіку і обереги, про вишивання як різновид народного мистецтва;
розвивальна: розвивати спостережливість, зорову пам’ять, смак, творчу уяву, фантазію, творчі здібності; навички та вміння працювати графічними матеріалами; створювати ескіз української сорочки та орнамент вишивки;
виховна: прищеплювати інтерес до декоративного мистецтва; виховувати шанобливе ставлення до української культурної спадщини.
Методи та прийоми, використані на уроці: коментар; бесіда; повідомлення; демонстрування; організація процесу сприймання, пізнавальної, практичної діяльності учнів.
Оснашення:
Візуальний ряд: мультимедійна презентація «Український народний одяг»: основа українського костюму – вишивання; види орнаментів; символи, що використовуються в обереговій вишивці; колір на вишиванці. Портрет у повний зріст в українському одязі (чоловічий та жіночий).Репродукції картин: І.Ю. Рєпін «Українка», Т.Н. Яблонська «Весілля», М.К. Пимоненко «Святочне ворожіння».
Літературний ряд: музичний супровід - пісня «Мамина сорочка».
Матеріали та інструменти: аркуш паперу, олівці, фломастери.
Обладнання: технічні засоби навчання.
Тип уроку: комбінований (тематичне малювання).
Техніка виконання: графіка.
Форма організації: виконання індивідуальної творчої роботи на тему: «Сорочка для тата», «Сорочка для мами», «Дитяча вишиванка».
Міжпредметні зв’язки: історія, музичне мистецтво.
Терміни й поняття:
* сорочка – одяг із легкої тканини;
* вишивання – різновид народного мистецтва;
* вишиванка – художньо-декоративний виріб з тканини, оздоблений кольоровими нитками методом вишивання
План уроку
І. Організація уваги учнів
Ключова компетентність
(вміння вчитися – організовувати робоче місце).
ІІ. Розповідь вчителя з елементами бесіди
Загальнокультурна компетентність
(галузеві: етнокультурна, полікультурна, мистецька).
ІІІ. Демонстрація наочних засобів навчання
Навчально-пізнавальна, мистецька, інформаційна компетентність.
(з паралельним коментарем, бесідою, обговоренням).
ІV. Інструктаж (демонстраційний)
Мистецька компетентність ( вміння вчитися).
V. Практична, творча діяльність учнів
Предметна (мистецька) компетентність, комунікативна, соціальна, креативна (досвід самовираження).
VІ. Аналіз та оцінка створених учнівських робіт
Мистецька компетентність, комунікативна.

Хід уроку
І. Організація уваги учнів (установка на сприйняття)
Організація робочого місця.
Демонстрація відеофільму (3-4 хв.).
Мистецтво – не застигла картинка, мистецтво – це відображення життя, тому сучасний урок образотворчого мистецтва повинен починатися з перегляду відеофільму.
ІІ. Розповідь вчителя з елементами бесіди
Учні через знайомство з народним костюмом пізнають духовні основи життя українського народу, світоглядні уявлення українців.

Відеоряд: слайди українських костюмів (порівняння та висновки формують критичне та творче мислення).

Одяг завжди був оберегом людини. Він захищав її від холоду й від недоброго ока. Поняття «одяг» включає і взуття, головні убори, і рукавиці. Народний одяг зберігає національні традиції, які сягають глибокої давнини, відображає життєвий досвід людей, їхні художні смаки й естетичні погляди. Український народний одяг — це яскраве й самобутнє культурне явище. Його основні елементи мають давньослов’янське походження.
Народний жіночий костюм — це своєрідна модель світу.
Наприклад квадратики й ромбики символізують засіяне поле, листя й квіти на вишитій сорочці — розвиток і буяння природи, віночок — небесні світила й зорі. На шиї — намисто. Українки вірили, що ці символи захистять людину від злих сил, принесуть добробут, здоров’я й кохання. Обов’язковим елементом українського жіночого й чоловічого народного одягу була полотняна сорочка.
Вишивка на чоловічих і жіночих сорочках:
* у центральних районах України червоно - чорна;
* на Поділлі — жовтогаряча, темно-синя;
* на Західній Україні — багатоколірна.
На чоловічих сорочках вишивали дубове листя, жолуді,
які символізували міць. На жіночих — калину, виноград — символ міцної родини; червоні ружі — символ сонця, здоров’я; лікарські рослини — обереги від хвороб тощо. На плечах, рукавах сорочки орнамент утворювався горизонтальними смугами на вставках, на комірі розміщувався в шаховому порядку.
ІІІ. Демонстрація наочних засобів навчання
(з паралельним коментарем, бесідою, обговоренням)
Навчально-пізнавальна, мистецька, комунікативна, інформаційна компетентність.
Красою народного одягу, зокрема жіночого захоплювалися українські художники: Рєпін Ілля Юхимович ( Українка.1876),
Пимоненко Микола Корнелійович ( Святочне ворожіння. 1888),
Яблонська Тетяна Нилівна ( Весілля. 1969 ) - репродукції картин.
Відеоряд: зображення сучасних суконь з використанням мотивів національного вбрання.
Перегляд слайдів підводить учнів до виконання завдання:
Створити ескіз української сорочки за мотивами українського національного одягу: «Сорочка для тата», «Сорочка для мами», «Дитяча вишиванка» - на вибір учня.
ІV. Інструктаж (демонстраційний)
(мистецька компетентність, вміння вчитися).
V. Практична, творча діяльність учнів
Творче завдання: створіть «Ескіз української сорочки за мотивами українського національного одягу».
Орієнтовні теми: «Сорочка для тата», «Сорочка для мами», «Дитяча вишиванка».
Матеріали: кольорові олівці або фломастери (на вибір).
VІ. Аналіз та оцінка створених учнівських робіт
(мистецька компетентність (учні мають розуміти специфіку й особливості різних художніх мов ( декоративно-прикладне мистецтво розмовляє кольором, орнаментами, декоративними деталями), комунікативна компетентність).

Конспект уроку 7 клас.

7 клас.
Урок №6.
Тема: Інтер’єр – характер людини.
Практичне завдання: Створіть інтер’єр за вікном. Орієнтовні теми: «Осінній сум», «Свіже повітря».
Мета: формування ключових компетентностей: вміння вчитися: орієнтуватися в часі та раціонально його використовувати; самостійно виконувати практичне завдання; продовжувати ознайомлювати учнів з основами композиції, поняттями «точка зору», «композиційний центр», «поле зору», «зоровий центр»; поглибити знання про закони перспективи , жанр інтер’єру; виробляти практичні навички зображення інтер’єру з різних точок уміння бачити і розуміти особливості будови форми замкнутого простору; розвивати в дітей комбінаторні здібності, образне, логічне, просторове мислення; продовжувати формувати вміння аналізувати, узагальнювати; розвивати кмітливість; навчати міркувати; стимулювати розвиток допитливості; виховувати в учнів акуратність, увагу.
Обладнання: для вчителя – схеми побудови інтер’єру в різних видах перспективи, репродукції картин; для учня – альбом, олівець, гумка.
Терміни і поняття: екстер’єр, інтер’єр.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
Привітання. Рефлексія. Перевірка готовності учнів до уроку.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
1. Бесіда
Пригадаємо значення понять:
Екстер’єр (в арх.; з фр. — зовнішній) — зовнішній вигляд споруди.
Інтер’єр (з фр. — внутрішній) — це архітектурно і художньо оформлена внутрішня частина будівлі, приміщення.
- Як перекладається слово інтер’єр і що означає це поняття? (Інтер’єр в перекладі з французького означає внутрішній, тобто це внутрішній вид будь-якого приміщення). - Які види перспективи ви знаєте? (Лінійна, повітряна).
- Де застосовуються знання про перспективу? (У малюванні картин, у дизайні (при проектуванні приміщень), в архітектурі (при проектуванні будівель).
2. Повторення вивченого на минулому уроці.
- Що ми нового вивчили на минулому уроці?
- Давайте пригадаємо, як ми з вами на минулому уроці створювали композицію інтер’єру кімнати за правилами фронтальної перспективи. (Учні розповідають послідовність малювання фронтального інтер’єру кімнати).
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності, оголошення теми уроку.
Учитель.
Вийдіть на вулицю, озирніться навколо і, всюди побачите пейзажі, але варто переступити поріг і увійти до будь-якого будинку, як потрапите до світу не менш привабливого для людини-світу інтер’єру. Недарма кажуть: «Покажи, де ти живеш, і я скажу, хто ти». Тож, за зовнішнім виглядом нашої оселі оцінюють і нас — тих, хто в ній мешкає. Тобто, вже сам вигляд будинку дає інформацію про призначення помешкання, відповідає на запитання «Для кого?» і «Для чого?». І сьогодні на уроці ми навчимося виконувати малюнок в одному з найскладніших жанрів образотворчого мистецтва – інтер’єрі. Дізнаємося які існують групи та види зображення інтер’єрів, з’ясуємо яку роль відіграє перспектива в зображенні інтер’єрів.
ІV. Виклад нового матеріалу.
1. Розповідь учителя. Інтер’єр як жанр образотворчого мистецтва.
Отже, інтер’єр – це оформлення внутрішнього простору будинку або окремого приміщення з їх убранням, меблями й різноманітними речами. В інтер’єрі можуть бути виражені різноманітні відтінки почуттів і настрою людини: радість, смуток, роздуми; він може бути святковим, або скромним, затишним або холодно- парадним. У ньому можна показати зміни, які вносить до нашого життя дійсність: вигляд нової квартири, лабораторії, офісу, театру і т.д. Інтер’єр, як жоден інший жанр, здатний розповісти про людину: хто вона, чим захоплюється, який її характер. Про все це уважному спостерігачеві говорять речі, їх розташування, стан житла. Перш ніж почати виконувати роботу в цьому жанрі, необхідно запам’ятати, що будь-який інтер’єр у своїй основі-коробка, у якої шість площин: підлога, стеля, чотири стіни.
2. Основні групи інтер’єрів.
Інтер’єр поділяється на дві основні групи — житловий і громадський. Житловий інтер’єр — це своєрідний портрет людини, котра живе в ньому. Він може багато розповісти про характер господаря, про його інтереси і смаки, соціальний статус. Житлові інтер’єри створюють самотужки або за допомогою професіоналів. Професіоналізм майстра полягає в тому, щоб задовольнити всі побажання замовника.
При розробці громадського інтер’єру враховуються передусім його призначення та функціональні вимоги. Так, для торгової зали необхідні просторі проходи та зручні вітрини, для кафе — створення затишної, спокійної атмосфери, в якій людина може відпочити, а інтер’єр офісу чи навчальної аудиторії — це чіткість ліній, якісне освітлення та зручні робочі місця. Розрізняють два види зображення інтер’єру: кутовий і фронтальний. У кутовому інтер’єрі всі стіни розташовано під кутом до зображувальної площини (для перспективної побудови такого малюнка використовується дві точки сходження). У фронтальному інтер’єрі зображувальна площина паралельна видимій протилежній стіні (для перспективної побудови такого малюнка використовується одна точка сходження).
3. Аналіз живописних інтер’єрів О.Серебрякова та А.Ягужинської
Питання для бесіди:
- Що зображено на картині?
- Який вид інтер’єру зображено на картині?
- Про що розповіли художники?
- Що є композиційним центром?
- Поєднання яких кольорів використав художник?
- Яке враження на вас справив твір?
V. Практична робота
Зорове зменшення величин предметів у міру віддалення від глядача – це основна властивість перспективи, з нею ми знайомилася під час малювання з натури різних речей, пейзажів з будинками за уявою та при тематичному малюванні тощо. Спробуємо уважно роздивитися предмети і зобразити їх такими, як їх сприймає наше око, тобто, ми будемо вчитися правильно зображувати перспективну побудову інтер'єра.
Алгоритм зображення кутового інтер'єру (з двома точками сходження). 1.Проводимо лінію горизонту.
2. Оскільки ми виконуємо кутове зображення, то необхідно ліворуч та праворуч позначити дві точки сходження.
3. Зверху та знизу з лівого боку зображувальної площини проводимо допоміжні лінії до точки сходження, що розташована праворуч. За таким самим принципом проводимо допоміжні лінії з правого боку до лівої точки сходження.
4. З’єднуємо точки перетину допоміжних ліній і знаходимо висоту протилежного від нас кута кімнати (отже, отримуємо зображення стін, стелі та підлоги).
5. За допомогою точок сходження і допоміжних ліній визначаємо розміри та конфігурацію вікна, елементів підлоги, меблів тощо. Учні створюють ескізи кутового та фронтального інтер’єру житлової кімнати.
VI. Підсумок уроку
1. Виставка дитячих робіт. Колективний аналіз та оцінювання.
2. Метод «Закінчи речення»…
- Мистецтво будувати, проектувати та споруджувати це - … (архітектура)
- Зовнішній вигляд архітектурних споруд - … (екстер`єр)
- Внутрішній простір архітектурної споруди - … (інтер`єр
- Вид інтер’єру в якому стіни розташовано під кутом до зображувальної площини це – …(кутовий)
- Для перспективної побудови такого малюнка інтер’єру використовується одна точка сходження – це (фронтальний інтер’єр)
- Призначення та функціональні вимоги обов’язково враховуються при розробці … (громадського інтер’єру).
VII. Домашне завдання. Знайти роботи художників з інтер’єром. Відвідуючи громадські споруди, розглянути особливості оформлення їхніх інтер’єрів.

Поетапне малювання тварин

МАЛЮЄМО КІШКУ В РУСІ

Тулуб кошеня являє собою довгий овал. Не потрібно мати його так, щоб вісь проходила паралельно лінії нижнього краю. Правильним варіантом буде діагональ. Кут нахилу залежить від того, в який бік буде дивитися ваш кіт. Далі у верхнього краю заготовки малюємо коло так, щоб він стикався з овалом. Це буде голова. Після цього малюється лінія, яка з'єднує голову і тіло, тобто майбутня шия.
Особливо важливо дотримуватися пропорції. Голова повинна бути в два рази менше тіла. А хвіст складе ? довжини тулуба. Для полегшення роботи потрібно відразу намітити на папері кордону, де повинна закінчуватися голова, тіло і хвіст. Після цього визначаємо, у якій позі буде стояти або йти наша кішка. Виходячи з цього, окреслюються лінії лап. Якщо тварина в русі, то одна передня лапа повинна бути зігнута, а одні з задніх, як правило, відставлена назад.
На мордочці, як і в попередньому випадку, намічаємо положення очей, носа і рота за допомогою хреста. Зверніть увагу на те, що кішка можемо дивитися як прямо, так і в бік. В залежності від цього буде змінюватися положення центру хрестика. Одночасно визначаємо місце, де будуть вуха. Для того щоб не помилитися на цьому етапі, рекомендується подивитися готові фото тварин і зрозуміти, як можуть розташовуватися вуха на голові в залежності від повороту мордочки.
Після того як будуть намічені всі лінії, потрібно переходити до контрольної обведення. Для цього м'яким олівцем легкими рухами створюємо одну загальну лінію голови, тіла, хвоста і лап, не забуваючи про вигин в області подушечок. Після цього приступаємо до мордочці. Створюємо очі в області горизонтальної лінії хреста. Трохи нижче перетину повинен бути ніс у вигляді трикутника і рот.
На завершальному етапі використовуйте більш твердий олівець. З його допомогою створіть шерсть тварини, особливу увагу приділіть хвоста, грудці, лобі і холці. Тільки після того, як ви оцінили своє творіння, і ваш кіт дійсно вийшов красивим, потрібно акуратними рухами видалити зайві лінії та підкреслити основні з допомогою м'якого олівця.
Подібним чином створюються абсолютно будь-які коти - біжать, крадуться, гордо які крокують і так далі. Треба тільки докласти трохи фантазії і зрозуміти, що ви хочете побачити в кінцевому етапі.