Конспект уроку мистецтва № 20. 9 клас

Урок №20.

Тема: Жанри і стилі кіно.

Мета: закріпити знання про кіномистецтво; розвивати індивідуальний естетичний досвід та усвідомлене естетичне сприйняття шляхом залучення учнів до виконання творчої роботи; виховувати ініціативу, творчість,  формувати особистість як суб’єкт культури.

Тип уроку: практична робота.

Теми практичної (творчої) роботи:

1.     Кіноплакат до фільму «Гаррі Потер».Порівняй образне рішення кіноплакатів (стор.211). Намалюй власне рішення кіноплакату.

2.     Ескіз персонажа для фентезі. (Намалювати або створити комп’ютерний образ).

Обладнання уроку:

          для вчителя: тести;

            для учнів: підручник «Мистецтво. 9 клас.» Автор:  Л.М.Масол; аркуш   формату А4, фарби, фломастери, пензлики, кольорові олівці (на вибір   учня).

Хід уроку.

І. Організаційний момент. Привітання. Рефлексія. Перевірка готовності учнів до уроку.

ІІ. Повторення вивченого на минулому уроці.

         Виконання  учнями тестових питань.

ІІІ. Виконання практичної роботи.

         Учні виконують практичне завдання, керуючись підручником на с. 211-212.

IV. Підсумки роботи на уроці.

          Оцінювання вчителем практичного завдання. Оголошення оцінок за урок.

V. Домашнє завдання. По підручнику повторити с.124-133.

Конспект уроку мистецтва № 19. 9 клас

Урок №19.

Тема: Жанри і стилі кіно.

Мета: дати уявлення про кіножанри: фантастика ( фентезі, антиутопія, кіберпанк), бойовик, трилер, мелодрама, комедія, вестерн, детектив, містика, мюзикл, екранізація та ін.; розвивати індивідуальний естетичний досвід та усвідомлене естетичне сприйняття шляхом залучення учнів до інтерпретації творів мистецтва; виховувати ініціативу, творчість, осмислення своєї відповідальності за збереження художніх цінностей минулого і сьогодення, формувати особистість як суб’єкт культури.

Сприйняття екранних мистецтв: К/ф «Володар перснів» (трилогія), «П’ятий елемент», «Матриця», «Сталкер», «Ромео і Джульєтта».

Сприйняття музичного мистецтва: фрагменти кіно опер Дж.Верді «Ріголетто» (Лучано Паваротті), «Отелло» (Пласідо Домінго).

Поняття: римейк, мейнстрим, трейлер, сиквел, постер.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку.

І. Організаційний етап.

  Вітання. Перевірка наявності учнів на уроці.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

         Робота з анкетою.

1.     Що б ви хотіли дізнатись про жанри і стилі кіно?

2.     Чи цікавить вас історія походження назв: римейк, мейнстрим, трейлер, сиквел, постер?

3.     Як на вашу думку, чи доцільно вивчати  досягнення кіномистецтва , щоб зрозуміти сучасне мистецтво?

ІІІ. Актуалізація опорних знань. (Підручник, стор.124- 133).

ІV. Повідомлення теми уроку.

Жанри і стилі кіно.

План вивчення нового матеріалу.

1.     Жанри кіно.

2.     Стилі кіно.

            У кіно немає єдиного загальноприйнятого набору жанрів (як, наприклад, у живописі), за яким можна було б точно класифікувати всі кінофільми. Крім того, більшість художніх кінофільмів можна сміло віднести до більш ніж одного жанру. Тому говорити про систему жанрів художнього кіно можна лише з великою часткою умовності. Ця система скоріше була сформована самими глядачами на основі особистих вражень, чим кінознавцями в рамках наукових досліджень. Проте, ця система широко поширена й, у певній мірі, загальноприйнята.

V. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь вчителя.

·         Екшн — цей жанр ілюструє відому тезу «добро повинне бути з кулаками». Фільми цього жанру найчастіше не мають складний сюжет. Головний герой звичайно зіштовхується зі злом у найочевиднішому його прояві: злочин, корупція, тероризм, убивство. Не знаходячи іншого виходу, головний герой вирішує вдатися до насильства. У результаті знищенню піддаються десятки, а іноді й сотні лиходіїв. «Хепі енд» (англ. happy end — щасливий кінець) — неодмінний атрибут екшену, зло повинне бути покаране.

·         Вестерн — у класичних фільмах цього жанру дія відбувається на дикому Заході Америки в XIX столітті. Конфлікт звичайно розвертається між бандою злочинців, представниками влади й мисливцями за нагородою (англ. bounty hunter). Як і у звичайному екшн-фільмі, конфлікт вирішується насильством зі стріляниною. Вестерни просочені атмосферою волі й незалежності, характерної для заходу Сполучених Штатів.

·         Гангстерський фільм — дія фільмів цього піджанру найчастіше відбувається в США в 1930-і роки — під час розквіту гангстерських угруповань. «Розбирання» між гангстерами і є основою сюжету таких фільмів.

·         Кіно бойових мистецтв — фільми цього піджанру сюжетно мало відрізняються від звичайних фільмів жанру екшн. Але в протистоянні персонажів карате-фільмів ставка робиться не на застосування вогнепальної зброї, а на рукопашні сутички із застосуванням прийомів східних бойових мистецтв, наприклад, карате.

·         Пригодницький фільм — на відміну від екшену, у пригодницьких фільмах акцент зміщений із грубого насильства на кмітливість персонажів, уміння перехитрити, обдурити лиходія. У пригодницьких фільмах герой повинен оригінально виплутатися зі складних ситуацій. «Хепі енд» також дуже ймовірний.

·         Детективний фільм — жанр, здобутки якого незмінно містять ілюстрації злочинних діянь. З цих діянь випливають розслідування й пошук та обвинувачення винних. Впродовж картини у глядача, як правило, виникає бажання провести власне розслідування й висунути власну версію злочину.

·         Фільм-драма — специфіку жанру становлять сюжетність, конфліктність дії, достаток діалогів і монологів. Драми зображують в основному приватне життя людини і його гострий конфлікт із суспільством. При цьому акцент часто робиться на загальнолюдських протиріччях, втілених у поводженні і вчинках конкретних героїв фільму.

·         Трагедія — напевно театральну трагедію не слід розглядати як окремий випадок драми, але в кінематографі це в принципі вірно. Основу трагедії також становить зіткнення особистості зі світом, суспільством, долею, вираження в боротьбі сильних характерів і страстей. Але, на відміну від звичайної драми, трагічна колізія звичайно завершується загибеллю головного героя.

·         Камершпіле — різновид драми, що склався у німецькому театрі, мистецтві й кіно на початку 1920-х, характерними ознаками якого є психологізм на межі з натуралізмом, намагання розкрити внутрішню сутність зазвичай нечисленних персонажів — представників середнього бюргерства і чиновництва, соціальний песимізм.

·         Історичний фільм — фільми цього жанру реконструюють історичні події, що реально відбувалися.

·         Військовий фільм — назва говорить саме за себе, це фільми про війну.

·         Кінокомедія — до цього жанру відносяться фільми, які ставлять за мету розсмішити глядача, викликати посмішку, поліпшити настрій.

·         Комедія станів (ситуацій) — це класичний вид комедії, заснований на тому, що герої фільму потрапляють у курйозні, смішні становища. Найчастіше сценарій пишуть саме у такому піджанрі. Такі фільми часто зрозумілі людям різних поколінь.

·         Комедія характерів — це класичний вид комедії, заснований на тому, що комічне фільму базується на смішних особливостях персонажа (англ. character — «персонаж», звідси й назва піджанру), Такі фільми, як правило, «живуть» лише у своїй епосі, і часто незрозумілі людям інших поколінь.

·         Пародія — вид комедії, що базується на пародіюванні чого-небудь (наприклад, на пародіюванні інших фільмів).

·         Фарс — комедія легкого змісту із чисто зовнішніми комічними прийомами.

·         Мелодрама — добутки цього жанру розкривають духовний і почуттєвий світ героїв в особливо яскравих емоційних ситуаціях, часто на основі контрастів: добро і зло, любов і ненависть тощо.

·         Любовна історія — улюблений жанр більшості жінок усього світу. У таких фільмах найчастіше описується гарна й глибока любов, що не розуміють навколишні і якій перешкоджають складні обставини.

·         Сімейний фільм — дитячі фільми й фільми, призначені для перегляду всією родиною. Фільми цього жанру найчастіше позбавлені насильства, мають безліч елементів мелодрами й комедії з немудрим гумором.

·         Музичний фільм — мюзикл або оперета, перенесена з театральних підмостків на кіноекран. Багато пісень, танців, гарні костюми й декорації. Обов'язково присутні елементи мелодрами й часто «хепі енд». Насильство якщо і є, то в самій необразливій формі.

·         Трилер (від англ. thrill — трепет) — так називають фільми, що прагнуть створити у глядача відчуття напруженого переживання, хвилювання. Жанр не має чітких границь. Часто до трилерів відносять детективно-пригодницькі фільми, акцент у які зміщений на підготовку до якогось унікального злочину. До трилерів також часто відносять фільми жахів.

·         Містичний трилер — фільм на грані трилера й фільму жахів. Сюжет побудований на зіткненні героїв з яким-небудь незрозумілим, містичним явищем. Часто мова йде про окультизм, чаклунство, пришесті антихриста й т.п..

·         Катастрофа — фільм, герої якого потрапили в катастрофу і намагаються врятуватися. Мова може йти як про природну катастрофу (смерч, землетрус, виверження вулкану тощо) або техногенную катастрофу (катастрофа літака, наприклад).

·         Фільм жахів — до цього жанру відносять фільми, які покликані налякати глядача, вселити почуття тривоги й страху, створити напружену атмосферу жаху або болісного очікування чого-небудь жахливого (саспенс). Сюжет фільмів жахів часто побудований на появі серійного вбивці в якому-небудь спокійному, що не викликає страх, місці. Ще одна улюблена тема — поява в мирній обстановці кровожерливого монстра (генетичного мутанта, інопланетянина, зомбі й т.п.). У фільмах часто присутні шокуючі кадри знівечених людських тіл.

·         Фантастичний фільм — жанр кінематографа, головною ідейно-естетичною установкою якого є диктат уяви над реальністю. Дія фільмів цього жанру відбувається в майбутньому, минулому або в «паралельному світі». Події фільму найчастіше навмисно протиставляються повсякденній дійсності й звичним поданням про правдоподібність.

·         Фентезі — піджанр, заснований на особливому «казковому» художньому світі. Цей світ нагадує середньовіччя, але населений міфічними істотами, наповнений магією і чаклунством, і має власну розвинену міфологію.

·         Фантасмагорія — фільм про щось зовсім нереальне, зображує вигадливі бачення, маревні фантазії. Цей жанр трохи перегукується з абстракціонізмом у живописі.

·         Зоряні війни — піджанр, що одержав свою назву від відомої серії фільмів. Сюжет фільмів цього жанру, відповідно, розгортається в далекому майбутньому на далеких планетах, у космосі або на космічних станціях.

·         Кіберпанк — піджанр, що фокусується на комп'ютерах, високих технологіях і проблемах, що виникають в суспільстві у зв'язку з неправильним застосуванням надбань прогресу. Основою сюжету часто є боротьба хакерів з могутніми транснаціональними корпораціями.

         Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу – робота за підручником «Мистецтво», 9 клас, стор.72-83.

VI. Закріплення нових знань.

         Перегляд  фрагментів кінофільмів.

VII. Повторення основних понять.

IX. Домашнє завдання: по підручнику стор. 124-133, акварельні фарби, гуаш, пензлики, маркер, фломастери.

Конспект уроку мистецтва № 17-18. 9 клас

Уроки № 17-18.

Тема: Мова і види мистецтва.

Мета: розширити знання учнів в галузі кіномистецтва; схарактеризувати основні поняття кінематографу; сформувати уявлення про основні види кіно, особливості  їх мови та спеціальні кінопремії;  розвивати естетичні смаки; виховувати шанобливе ставлення до шедеврів світового кіномистецтва.

Тип уроку: 1. Урок засвоєння нових знань

                    2. Урок закріплення знань шляхом повторення теоретичних знань.

 Наочність і обладнання: мультимедійна дошка, підручник «Мистецтво. 9 клас. Автор Л.М.Масол», стор. 112-123).

Мистецька скарбничка:                                                                                                        Блокбастер (з англ. – квартал+ руйнувати= руйнівник кварталів) – популярний і комерційно успішний продукт кіно- і театральної індустрії, «супербойовик».

         Кінематограф (з грецьк. – рух+писати) – галузь культури та економіки, що об’єднує всі види професійної діяльності, пов’язані з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням і демонструванням фільмів.

         Саундтрек – музичний супровід до фільму, мюзиклу, комп’ютерної гри тощо.

                                                                   Кінематограф

                                      кіномистецтво                                            кіноіндустрія          

художнє, мультиплікаційне, документальне і науково-популярне, реклама і відеокліп                                 

                                       хроніка і публіцистика

Хід уроку

І. Організаційний етап.

  Вітання. Перевірка наявності учнів на уроці.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

         Робота з анкетою.

-         Що б ви хотіли дізнатись про кіномистецтво?

-         Чи цікавить вас історія походження назв: кінематограф, блокбастер, саундтрек?

-         Як на вашу думку, чи доцільно вивчати історію виникнення кіно?

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

         Кінематограф — один із наймолодших видів мистецтва, який виник на зламі XIX і XX ст. Завдяки загальнодоступності й наочності він став найпопулярнішим у всьому світі. Кіно впливає на світогляд багатьох людей, допомагає дізнаватися про різні події та явища, країни й народи, але головне — дає змогу відчути цілу гаму емоцій — радість, співчуття, захоплення, сум, гнів, страх тощо.

         Кінематограф включає такі поняття, як кіномистецтво та його твори, а також кіноіндустріл — галузь економіки, яка виробляє фільми, спецефекти для них, мультиплікацію.

Який ваш улюблений художній фільм? Які документальні фільми ви дивились?

          (Підручник, стор.112 - 113).

ІV. Повідомлення теми уроку.

         План вивчення нового матеріалу:

1.     Основні види кіно.

2.     Кінодокументалістика. Види.

3.     Науково-популярне кіно і освітній фільм.

4.     Короткометражні та повнометражні фільми.

5.     Реклама і відео кліп.

V. Вивчення нового матеріалу.

         Умовно виокремлюють основні види кіно: художнє (ігрове), що засобами акторської майстерності втілює сюжети, та мультиплікаційне (анімаційне) кіно, що відображує дійсність за допомогою знятих на плівку малюнків або фотографій, об’ємних предметів і лялькових персонажів. Деякі фахівці вважають окремими групами документальне і науково-популярне кіно, зокрема освітнє. Втім багато

сучасних кінознавців вважають суто документальними лише фільми, зняті прихованою камерою.

         Сучасна кінодокументалістика включає хроніку {репортаж з місця подій) і публіцистику, яка висвітлює актуальні суспільно-політичні питання. Темою для документальних фільмів найчастіше стають цікаві явища, життя знаменитостей, зокрема діячів культури. Наприклад, фільм «Подвійна порція» (СИТА, 2004, реж. М. Сперлок) присвячений шкідливості фаст-фуду. Серія «Обрані часом» показує долі видатних особистостей України (проект кіностудії «Контакт»).

         Науково-популярні фільми присвячують дослідженням, фактам і гіпотезам у найрізноманітніших галузях знань — історії, медицини, космосу тощо — з метою їх поширення. Освітній фільм — різновид науково-популярного кіно, його використовують як допоміжний засіб у навчальному процесі. Завдяки наочності такий фільм дає змогу побачити на екрані зображення недоступних візуальному спостереженню фізичних, хімічних, біологічних процесів, роботу різних механізмів, природу й побут віддалених країн. Наприклад, австралійський серіал «Кумедна наука». В Україні такі фільми створюють на Київській кіностудії науково-популярних фільмів.

         Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу – робота за підручником «Мистецтво», 9 клас, стор.112 - 123.

         Розповідь вчителя.

            За тривалістю показу фільми поділяють на повнометражні та короткометражні (15-20 хв), які іноді називають «кіномініа-тюрою». У такий фільм потрібно вмістити весь спектр переживань, як у повнометражній стрічці.

Також у самостійну групу виокремлюють рекламні фільми та відеокліп, або просто кліп, їх характеризують швидкий монтаж, лаконізм, насиченість спецефектами. Кліпи застосовують для реклами товарів і послуг, але найчастіше — для візуального супроводу пісень.

         Історія так званої «наймолодшої», або десятої музи почалася зі створення рухомих картинок і багатьох спроб записати та відтворити їх. У кінцевому підсумку визнаними винахідниками кінематографа стали брати Огюст і Луї Люм’єри з Франції. Саме їхня апаратура давала змогу знімати і відтворювати зображення на великому екрані. Брати Люм’єри оголосили про винахід кіноапарата «Сінематограф», отримали на нього патент. Винахідники планували кінокамерою фіксувати історичні події, і не задумували кінематограф як вид мистецтва.

         Днем народження кіно вважають 28 грудня 1895 р., коли було влаштовано перший публічний сеанс у паризькому «Гранд-кафе» на бульварі Ка-пуцинок. Показували німі ролики, які тривали не більше хвилини, з-поміж

них документальна стрічка «Вихід робітників з фабрики Люм’єрів».

Шаленої популярності набув фільм «Прибуття потягу на вокзал Ла-Сьота». На екрані поїзд рухався так, ніби насувався на глядачів, і це виглядало так реалістично, що справляло сильне враження. Деякі глядачі з переляку зістрибували зі своїх місць. Після виходу фільму оператори з усього світу почали створювати аналогічні стрічки на інших вокзалах. Так виник і перший «бродячий» кіносюжет. Фільм «Политий поливальник» став прообразом сучасної комедії.

         У німих фільмах розігрували сюжети, названі пізніше «комедією ляпасів», та й сам кінематограф розглядали, радше, як атракціон. У кіно не було своїх професійних акторів, і для зйомок запрошували працівників театрів, цирку, естради.

         Спочатку фільми знімали без монтажу і нерухомою камерою. Застосовувати монтаж, трюки й спецефекти першим почав французьзкий режисер Жорж Мельєс, якого навіть прозвали «кіночарівником». Наприклад, він відкрив ефект стоп-кадру в першій науково-фантастичній стрічці «Подорож на Місяць».

         Серед піонерів світового кінематографа були й українці. Ще у 1893 р. талановитий винахідник, уродженець Харківщини Йосип Тимченко, який працював механіком Одеського університету, створив кіноапарат (прототип сучасної кінокамери) та кінопроектор. Тимченко зафільмував вершників і метальників списів. Ці дві стрічки демонстрували в одеському готелі «Франція».

У вересні 1896 р., у Харкові, фотограф Альфред Федецький відзняв кілька сюжетів, які демонстрували в оперному театрі (майже рік у рік з першим публічним кіносеансом Люм’єрів у Парижі).

         Хоча актори німого кіно розмовляли, смисл сприймався через артикуляцію і передавався через титри, шрифт яких відбивав гучність і навіть інтонацію. Виробився неповторний стиль акторської гри з виразними жестами, рухами, мімікою. Кінокартини супроводжувалися живою музикою у виконанні піаніста-тапера або спеціально запрошеного оркестру.

         Шедевр німого кінематографа — чорно-білий фільм «Земля» (1930) українського кінорежисера Олександра Довженка. Фільм мав грандіозний успіх в Європі, а на батьківщині зазнав шаленої критики і був реабілітований лише після високої оцінки на Всесвітній виставці в Брюсселі. Там у результаті опитування 117 кінознавців із 26 країн його було зараховано до списку 12 кращих фільмів усіх часів і народів (1958).

         Еру звукового кіно відкрила американська повнометражна стрічка «Співець джазу» (реж. Алан Кросланд, 1927).

З-поміж перших кольорових фільмів — «Віднесені вітром» (реж. В. Флемінг, 1939) за однойменним романом Маргарет Мітчелл, який став найкасовішим в американському кінематографі того часу.

У чому ж полягають особливості мови кіномистецтва, його художньої образності?

До головних художніх компонентів фільму належать зняті на плівку зображення (люди, події, предмети, пейзажі) і записані на плівку звуки (мовлення, музика, спів, шуми), які нерозривно злиті в одне художнє ціле. Кіномистецтво об’єднує в собі елементи різних мистецтв: літератури (сценарій, текст від автора); живопису (композиція, колорит, світлотінь); театру (гра акторів, мізансцени); музики. Отже, кіно — мистецтво синтетичне, просторово-часове.

         Зрозуміло, кіно має і власні, притаманні тільки йому, виражальні художні засоби та можливості. Розглянемо їх.

         Відомо, що будь-який фільм складається з кадрів. Це поняття багатозначне, і стосовно кіно розуміється як фрагмент відеоряду, відрізок кіноплівки, мінімальна одиниця конструкції фільму. Окремі кадри з’єднують в одне ціле шляхом монтажу. Як специфічний художній засіб кіномистецтва монтаж передбачає відбір і трактування митцем подій і явищ, їх зіставлення в певному темпі й ритмі, організацію фільму в просторі та часі (приміром, за допомогою монтажу можна з’єднати події, зняті в різних місцях і в різний час).

         До основних кінозасобів належать різноплановість (зміна планів) і ракурс зображення. Наприклад, окремий кінокадр може вмістити натовп людей, знятих загальним, або дальнім, планом. На середньому плані можна в кадрі виокремити з-поміж інших певну людину. А коли потрібно сконцентрувати увагу на погляді персонажа, тоді кіноапарат максимально наближається до обличчя актора і показує його крупним планом. Залежно від художнього задуму глядач може побачити людину чи будь-який предмет згори, збоку, знизу, здалеку або впритул. Це досягають зміною ракурсу, тобто кута зору.

         Багаті можливості криються у використанні трюків і спецефектів. Спецефекти в кіно поділяють на механічні, оптичні, звукові, але зазвичай їх поєднують. Механічні спецефекти готують перед зйомками (моделювання, піротехніка, спеціальний грим). До оптичних належать: стоп-кадр; прискорена, уповільнена, зворотна і комбінована зйомки; мультиекспозиція (дозні-мання на плівку з уже знятими кадрами); хромакей (зйомка на тлі кольорового однотонного, переважно зеленого, екрана, який потім замінюють на інший відзнятий матеріал); контроль руху камери. Завдяки останньому ефекту є можливість показати в русі навіть космічні кораблі, що вперше було застосовано у фільмі «Зоряні війни» (реж. Дж. Лукас). Модель залишається нерухомою, а камера рухається за запрограмованою траєкторією.

         Окрему групу спецефектів створюють за допомогою комп’ютерної графіки. Без них блокбастер уявити сьогодні практично неможливо. Взяти хоча б серію пригодницьких фільмів «Пірати Карибського моря». Останні стрічки просто рясніють комп’ютерними трюками: поєднання в просторі предметів з різних місць (пейзаж з одного району, корабель з іншого, небо з третього); моделювання «живих» акторів, використання комп’ютерної анімації замість залучення дублерів; створення явищ природи тощо. У третій частині фільму налічується 2000 епізодів зі спецефектами, з них третину виконано командою з близько двохсот фахівців на студії цифрових візуальних ефектів і комп’ютерної графіки Industrial Light & Magic.

         Щоб відтворити простір, наприклад, побудувати ціле місто, нині застосовують тривимірні графічні редактори. Комп’ютерне моделювання облич дає змогу продемонструвати як актор «старішає» або «молодшає».

Створити фантастичний персонаж допомагає аніматроніка — мистецтво створення електронних ляльок, як, приміром, динозаври у фільмі «Парк Юрського періоду».

Кращі з картин, у яких застосовують складні трюки й візуальні ефекти, зазвичай отримують премію «Оскар» у номінації «Кращі візуальні ефекти». Окрім згаданих вище фільмів, цю нагороду отримали не менш легендарні стрічки «Володар перснів», «Кінг-Конг», «Ти-танік», «Аватар», «Інтерстеллар».

На зорі кінематографа виникла традиція залучати до створення фільмів відомих художників, таких як С. Далі й П. Пікассо. Музику до кінофільмів і мультфільмів писали також відомі композитори:

К. Сен-Санс, А. Онеггер, Д. Мійо,

Е. Саті, Б. Бріттен, П. Хіндеміт,

Д. Шостакович, А. Шнітке, Е. Де-нисов. Зокрема, з-поміж наших співвітчизників — Б. Лятошин-ський, Л. Грабовський, М. Скорик, Є. Станкович, В. Бистряков та ін.

         Джон Вільямс написав заглавну тему до фільмів «Зоряні війни», цей саундтрек ідеально доповнив стрічку і став суперзнаменитим.

         Особливу гуманістичну місію виконує музика в кінофільмі «Тита-нік», увінчаному низкою «Оскарів» (реж. Джеймс Кемерон, композитор Джеймс Горнер). У кульмінаційному епізоді, коли на лайнері, що потопає, публіку охопила паніка, музиканти взяли в руки інструменти, і залунали прекрасні мелодії високої класики. Музика підтримувала дух приречених на загибель людей, яких пронизував жах і відчай. Музиканти грали до останньої хвилини, поки океан не поглинув їх разом з іншими жертвами. Лейтмотивом вічного кохання стала пісня з цього фільму.

         Як музика відображає тематику та ідею фільмів?

Для стимулювання кіномистецтва у світі присуджують спеціальні кінопремії, проводять кінофестивалі, що покликані вибрати кращі фільми, оцінити роботу всіх членів знімальних груп. Кінофестивалі мають розгорнуті програми, супроводжуються публічними показами фільмів-номінантів.

Найпрестижнішу кінонагороду «Оскар» з 1929 р. присуджує Американська академія кінематографічних мистецтв і наук. Її номінації охоплюють кращий ігровий, документальний і анімаційний фільми, зокрема короткометражний; кращий режисер, сценарист, оператор, звук, монтаж, саундтрек, грим; краща чоловіча й жіноча роль, зокрема другого плану, робота художника-постановника; кращі візуальні ефекти,

костюми. Атрибутом премії «Оскар» є позолочена статуетка (скульптор Джордж Стенлі).

Іншу американську кінопремію «Золотий глобус» присуджують за кіно- і телефільми Голлівудською асоціацією іноземної преси після голосування за участю близько 90 провідних журналістів, які спеціалізуються на тематиці Голлівуду.

Головний приз найстарішого у світі щорічного Венеційського кінофестивалю (заснований 1932 р.) — «Золотий лев». Учасники основної програми змагаються за «Левів», а в альтернативній програмі («Проти течії») демонструють нестандартні фільми, з яких найкращі нагороджуються призом «Сан-Марко». У конкурсі беруть участь тільки фільми, які не демонстрували за межами країни-виробника і не брали участі в інших фестивалях. На поза-конкурсних програмах показують фільми, що отримали визнання.

Каннський міжнародний кінофестиваль проводять щороку в курортному місті на Лазурному березі Франції. Він входить до так званої «Великої п’ятірки» найпрестижніших кінофестивалів разом із кінофестивалями у Венеції (Італія), Берліні (Німеччина), Санденсі (СІНА) і Торонто (Канада). Найпрестижніша нагорода фестивалю — «Золота пальмова гілка».

Берлінський міжнародний кінофестиваль (Берлінале) у Німеччині, уперше організований в 1951 р., служить місцем зустрічей для представників світового кінематографа й кіно-індустрії. Головний приз фестивалю — «Золотий ведмідь» присуджують за кращий фільм, «Срібний ведмідь» — у номінаціях: «Кращий режисер», «Кращий актор», «Найкраща актриса», «Кращий саундтрек» і «За видатний акторський вклад у розвиток кіно».

Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість», акредитований Міжнародною асоціацією кінопродюсерів (FIAPF), проводять кожного року вже майже півстоліття (з 1970 р.). Головне завдання — сприяння розвитку

молодого професійного кіно. Конкурсна програма представляє твори молодих митців з усіх континентів, відібрані на національних і міжнародних кінооглядах. Головні секції: студентський, перший короткометражний (ігровий, анімаційний, документальний) і перший повнометражний ігровий фільми. Міжнародне журі присуджує Гран-прі за найкращий фільм усієї конкурсної програми. Володар отримує грошову винагороду і статуетку «Скіфський олень», що є символом кінофестивалю. Також журі присуджує призи, відзнаки й дипломи за найкращий фільм у кожній категорії. Серед іншого, існує приз глядацьких симпатій. Позаконкурсні програми знайомлять глядачів з найновішими досягненнями вітчизняного і зарубіжного кіномистецтва.

Таким чином, кіномистецтво стрімко розвивається, його мова постійно оновлюється. Сучасний кінематограф здатний не лише правдиво зобразити все, що є у світі, втілюючи багато відтінків почуттів людини, а й будь-які найрізноманітніші ідеї та фантазії, сміливо заглядаючи в майбутнє. Кіно для мільйонів людей стало улюбленою розвагою.

VI. Закріплення нових знань.

VII. Повторення основних понять.

IX. Домашнє завдання: по підручнику стор. 112 – 123.