Конспект уроку мистецтва № 15-16. 9 клас

Уроки №15-16.

Тема: Постмодернізм.

Мета: познайомити учнів з новими поняттями й термінами, мистецькими напрямами постмодернізму; визначити культурні особливості епохи та її хронологічні межі; виявити стильові особливості мистецтва, культурно-духовні традиції й цінності; ознайомити з кращими зразками постмодернізму; розвивати усвідомлене естетичне сприйняття шляхом залучення учнів до інтерпретації творів мистецтва; виховувати культуру учнів на основі вивчення зразків світового мистецтва.

Тип уроку: 1. Урок засвоєння нових знань

                    2. Урок закріплення знань шляхом повторення теоретичних знань та виконання практичного завдання.

Наочність: підручник, презентація, відеоматеріал.

Хід уроку.

І. Організаційний етап.

  Вітання. Перевірка наявності учнів на уроці.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

         Робота з анкетою.

-         Що б ви хотіли дізнатись про постмодернізм?

-         Чи цікавить вас історія походження назв: постмодернізм, асамбляж, дадаїзм, інсталяція, симулякр?

-         Як на вашу думку, чи доцільно вивчати мистецькі досягнення минулого, щоб зрозуміти сучасне мистецтво?

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

         Друга половина ХХ сторіччя характеризується як доба постмодернізму - нового періоду в розвитку культурно-історичного процесу. Стосовно самого терміна "постмодернізм", його тлумачення, історії виникнення та відношення до попередньої модерністської культури досі немає чітких і загальноприйнятних визначень. Існує безліч різноманітних концепцій стосовно характеристик та хронологічних рамок визначення та описання постмодернізму, що іноді висловлюють прямо протилежні точки зору.

Деякі фахівці вважають, що постмодернізм бере свій початок з авангардної течії 20-х років дадаїзму (дада), якому притаманні ірраціональність і безсистемність. Поширеними формами дада стали колаж, асамбляж  із його компонуванням різних об’ємів, фотомонтаж і реді-мейдс – предмети утилітарного вжитку, представлені на художній виставці як твори мистецтва.

                   (Підручник, стор.96- 107, розгляд ілюстрацій).

ІV. Повідомлення теми уроку.

         План вивчення нового матеріалу.

1.     Формування постмодернізму.

2.     Знакові твори:

реді-мейдс: (в Нью-Йорку Марсель Дюшан (1887-1968)– «Колесо», «Мона Ліза»), колажі, асамбляжі та скульптури Ганса (Жанна) Арпа (1886-1966) - «Колаж», «Заплющені й відкриті очі», «Крилате створіння»);

 абстрактний експресіонізм: «живопис дії» - Джексон Поллок (Джек Розбризкувач)(1912-1956) - №25;

поп-арт (50-ті роки, Англія): Рой Ліхтенштейн «Бітлз», картини і скульптури на основі речей повсякденного вжитку, Енді Ворхол(Андрій Воргола, українець за походженням) – зображення банок супу «КЕМБЕЛЗ», зірок Голлівуду (Мерилін Монро);

кінетичне мистецтво: одним із перших ідею реалізував Володимир Татлін («Модель пам’ятника ІІІ-му Інтернаціоналу, мобілі («малюнки у просторі») Александра Колдера;  швейцарець Жан Тенглі (скульптури із металобрухту і промислового сміття);

кібернетичне мистецтво: Ніколя Шоффер – «Хронос 15»;

нефігуративний живопис: Анатолій Криволап «Степ» та інші.

V. Вивчення нового матеріалу.

         Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу – робота за підручником «Мистецтво», 9 клас, стор.96 – 107).

         Розповідь вчителя.

       Уособленням постмодернізму у сфері художньої творчості можна вважати концептуальне мистецтво (від лат. соnceptus - ідея, думка, уявлення), що вимагає не емоційної реакції при його сприйнятті, а інтелектуального осмислення. Композиції в його творах складаються з "концептів" - предметів, що символізують атрибути сучасної цивілізації і виступають засобами її філософського осягнення. Перша презентація творів цього напрямку відбулася у

1969 році (США). Основні представники: Дж. Кошут, Д.Хюблер, Р.Беррі, Я.Вільсон. Концепти можуть бути представлені через фрагменти текстової інформації, схеми чи візуально-логічні структури. Концептуальне мистецтво репрезентує себе в таких формах, як відео-арт, інсталяція та перформанс.

Відео-арт (англ. video art) використовує для висловлення художньої ідеї можливості відеотехніки, комп'ютерного та телевізійного зображення. Засновником відео-арта вважається Н. Д. Пайк, інші представники: К Сон'єт, К. Рінке, Б. Науман та інші. На відміну від телебачення, що апелює до масового глядача, відео-арт застосовує телевізійну техніку у хеппенінгах. Воно виникло як заперечення засилля масової культури, уособленням чого стало телебачення. Відео-арт можна не лише, але і діяти в ньому.

Інсталяція (від англ. installation - установка, монтаж) -формування просторових композицій з побутових предметів, промислових матеріалів. Головна мета інсталяції - створення художньо-смислового простору, що дозволяє актуалізувати смисли та почуття, недоступні у буденності; глядач стає активним учасником, а не спостерігачем.

Перформанс (від англ. performance - вистава, виступ, спектакль) - напрямок сучасного мистецтва, в основі якого уявлення про творчість як спосіб життя. В перформансі твором вважаються самі дії митця, за якими спостерігають глядачі у режимі реального часу. Суттєва відмінність перформансу від театру полягає у тому, що у театрі актори представляють персонажів, а у перформансі творці дій не представляють нікого, окрім самих себе. Піонерами перформансу вважають югославську художницю Марину Абрамович та німецького художника Йозефа Бойса, найбільш масштабною акцією якого була "7000 дубів" (1982 р.), під час якої поступово розбиралися базальтові блоки і висаджувались дерева.

Також в рамках постмодерністського мистецтва формуються інші напрямки: хеппенінг, граффітізм, мінімалізм, соц-арт, опарт, поп-арт.

Хеппенінг (від англ. to happen - відбуватися, траплятися) - театралізована акція за участю самого митця і глядача, що долає межу між ними. На відміну від перформансу, він не має чіткого сценарію, самим автором цілком не контролюються і ґрунтується на імпровізаціях, включає випадковості. Засновник цього напрямку - Джон Кейдж, котрий здійснив перший хеппенінг у 1952 році; основні представники - Дж. Дайн, К.Ольденбург та інші. Ідея хеп-пенінгу виступає одним з проявів постмодерністської концепції події як унікальної неповторності. Цей вид мистецтва інколи називають "спонтанною безсюжетною театральною подією".

Граффітізм (від італ. graffiti - зображення, малюнки чи написи на стінах чи інших поверхнях) - течія в американському живопису, що характеризується переносом прийомів та образів граффіті в станковий живопис і графіку. Відмінні риси граффітизму - фантазія і яскрава самобутність у сполученні з елементами міської субкультури та мистецтвом етнічних груп. Представники граффі-тізму: Креш (Джон Матос), Дейз (Кріс Еліс), Футура 2000 (Лео-нар Макгар) та інші.

Мінімалізм (від. англ. minimal art) або АВС-art - художня течія, що виходить з необхідності мінімізувати трансформацію матеріалів у творчому процесі, орієнтується на антидекоративність і відмову від зображувальності. Мистецтво мінімал-арту відзначається простотою та одноманітністю. Мінімалісти використовують прості геометричні форми, очищені від усякого символізму, смислового навантаження, промислові матеріали, нейтральні кольори. Мета творчості мінімалістів - вираження первинних об'єктивних структур світобудови. Продукт творчості не повинен мати навіть мінімальної художньої цінності, в ньому не повинно бути ніякої суб'єктивності, особливо чуттєвості; тому мінімалістське мистецтво ще характеризують як "холодне мистецтво". Представники мінімал-арту: Карл Андре, Ден Флавін, Роберт Моріс та інші.

Соц-арт виникає як пародія (іронія знайшла свій прояв у назві самого напрямку) на офіційне радянське мистецтво та образи сучасної масової культури, хоча в ньому інколи і проявляються елементи ностальгії. Представники цього напрямку прагнули позбавити глядача від ідеологічних стереотипів. Соц-арт об'єднує два поняття: соцреалізм та поп-арт. Винахідниками соц-арту вважаються московські митці Віталій Комар та Олександр Меламід.

Оп-арт (скорочено від англ. optical art) - оптичне, або візуальне мистецтво, орієнтоване на моделювання простору і руху нетрадиційними для мистецтва засобами і розраховане на оптичний ефект. Теоретик цього художнього напрямку С.Тіллім вважає його основною метою створення оптичної ілюзії одночасного наближення і віддалення планів динамічного простору за рахунок особливої організації кольорових фігур. В ідеалі при тривалому розгляді творів оп-арту має виникати особливий візуальний ефект руху елементів композиції, динаміки, хоч сам твір залишається статичним. Художник ніби бавиться з глядачем, змушуючи свої образи мерехтіти й пульсувати. Основні представники опт-арту: В. Вазарелі, Б.Райлі, Р. Анушкевич.

Поп-арт (від англ. popular - популярний, народний) - напрямок, що прагне до подолання дистанції між елітарною і масовою культурою. Його представники: ДжДжонс, Р.Раушенберг, Р.Гамільтон, Дж.Дайн та ін. Поп-арт виступив своєрідною реакцією на класичний елітарний абстракціонізм, розуміння якого потребувало від глядача значного рівня підготовки. Поп-арт критикує відмову від фігуративності, безпредметність, вимагаючи повернення до об'єкту,реальності - але вже не абстрактної, не стилізованої, а до конкретного предмету. Представники поп-арту вважали, що художню цінність можна знайти у будь-якому предметі, використовуючи і комбінуючи у своїх композиціях об'єкти різного плану.

Асамбляж -  техніка візуального мистецтва, споріднена колажу.

VI. Закріплення нових знань.

VII. Повторення основних понять.

IX. Домашнє завдання: опрацювати по підручнику стор. 96 – 107.